Смотреть больше слов в «Українсько-білоруському словнику»
ВІДДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ВІДДА́ТИ, да́м, даси́, док.1. кого, що. Повертати назад узяте (позичене, дане, привласнене, належне).Коли прийде відда... смотреть
ВИТРАЧА́ТИ (тратити час, сили тощо на що-небудь), ВИТРА́ЧУВАТИ, ВИКОРИСТО́ВУВАТИ, ВІДДАВА́ТИ, ДІВА́ТИ. — Док.: ви́тратити, ви́користати, відда́ти, ді́т... смотреть
віддава́ти / відда́ти нале́жне кому, чому. Гідно оцінювати кого-, що-небудь; визнавати позитивні якості кого-, чого-небудь. — Ми віддаємо належне вашому патріотичному бажанню (О. Гончар); Саме Рильський, звертаючись до образу великого гетьмана України, віддає належне його державному розумові і передбачливості... (С. Крижанівський); Добрий склад виконавців підібрав собі Садовський — треба йому віддати належне (Г. Григор’єв); — Треба віддати йому належне,— каже Віталій.— Анонімки свої він розсилає за власним підписом: “Я, каже, не боюсь, не ховаюсь...” (О. Гончар); Треба, однак, віддати належне й совісті Федора; вона знала міру: закрутить своїм господарем, зажене його в якусь безвихідь, а потім одразу тягне назад, примушує каятися (М. Ю. Тарновський). відда́ти справедли́ве. Зараз твердо оцінював (Захар) труднощі конкурсних іспитів, критично ставився до своїх екстернатських знань і, віддати йому справедливе, був віддава́ти / відда́ти (всього́) себе́. Максимально напружувати свої сили в чомусь. Ось уже ряд років Михайло Єгорович знову ковалює. І де б не трудився, він завжди віддає всього себе роботі (З журналу); // Присвячувати весь свій час, сили і т. ін. чомусь. Мені дев’ятнадцать літ.. В таку пору думається, що .. кожному любо віддати себе за страждання ображених (В. Винниченко); Неможливо жити без любові до чогось або ж до когось,— жити, не віддаючи чи не всього себе цій любові... (Ю. Шовкопляс). віддава́ти / відда́ти дани́ну (дань). 1. кому, чому. Належно оцінювати, визнавати значення, важливість і т. ін. кого-, чого-небудь. Доволі! Доволі! Ми всі віддавали Віддаленій молодості данину, Ми всі відчували, як змореним чвалом Вона відлітала в сумну далину (Л. Первомайський); Шахай похвалив прекрасного коня, що вартий більш за іншого чоловіка, а Остюк, віддаючи дань красі й бігові четвероногого друга, хотів щиро вилаятись із цього, але вчасно прикусив язика (Ю. Яновський); — Тільки ж ми по-справжньому віддаймо данину старанням мого старого. Не може людина повітрям жити (Іван Ле); // чого. Відповідно цінуючи, шануючи кого-, що-небудь, виявляти своє ставлення. Щиру данину поваги віддавали Івану Петровичу Котляревському декабристи і Герцен (З журналу); Десятки разів бував (Синявін) в Узгені й не міг відмовити собі віддати данину поваги цьому свідкові древніх віків (мінаретові) (Іван Ле). 2. чому. Приділяти належну увагу чо віддава́ти / відда́ти (і) ру́ку (і се́рце) кому, заст. 1. Одружуватися з ким-небудь. Що дівчина нерадо віддає свою руку вдівцеві, се річ зовсім природна: сили вдівця вже зужиті, надломлені, чуття застигло (І. Франко). відда́ти і се́рце і ру́ку. Я їй віддав і серце й руку (В. Сосюра). 2. чию, чиє. Погоджуватися на одруження з кимсь. На цьому місці, де ви доказали свою любов такими доводами, я віддаю вам руку своєї коханої єдиної дитини (І. Нечуй-Левицький). віддава́ти / відда́ти кінці́, фам. 1. Умирати. Крізь дрімотний і болісний сон, який межував із забуттям, пробивалась думка, що він уже ніколи не прокинеться і тут йому прийде край. От і прийшла твоя пора. Віддавай, брате, кінці (В. Кучер); Не такої ми, моряки, породи, щоб кінці віддати (Д. Ткач); — Одних ран на тілі стільки, що інший би давно вже кінці віддав (П. Рєзніков). 2. Втікати або від’їздити, відбувати кудись. — Значить, і ти віддаєш кінці? — похитав головою шофер і пішов до автобуса (В. Кучер); (Арсен:) А як тільки хоч натякнете про мене, так я .. Я зразу кінці віддам! Зразу — на поїзд, і все! (З. Мороз). віддава́ти / відда́ти па́льму пе́ршості кому, чому. Визнавати кого-, що-небудь найкращим; ставити кого-, що-небудь на перше місце. Славити буду я вроду твою, Мій Києве рідний!.. Я першості пальму — тобі віддаю! (Л. Дмитерко); Глядачі вагалися, кому з акторів — виконавців п’єси “Глитай, або ж Павук” — віддати пальму першості, і, врешті, розподілили її між усіма учасниками (Думки про театр); Чи мається на увазі нас обох, а чи, може вона вирішила винагородити Володю, віддати пальму першості тільки йому (Ю. Бедзик). віддава́ти / відда́ти се́рце. 1. кому. Щиро, віддано любити когось. Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто в “поті чола” добуває хліб (М. Коцюбинський); — На крайнім порозі життя оддав старий своє, літами та негодами побите, серце малій дитині! (Панас Мирний); Іншим уявлявся нам той, кому б випало щастя постукати в Надьчине вікно й кому вона віддала б своє серце (О. Гончар). 2. Робити що-небудь або працювати з великою любов’ю. (Годвінсон:) Всяк різьбяр і будівничий... серце своє віддає, аби вдати гаразд покрасу... (Леся Українка). віддава́ти / відда́ти честь. 1. кому. Виражати повагу до кого-небудь. (Неофіт-раб:) Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами (Леся Українка). 2. чому. Схвалити, вітати що-небудь. Треба зразу ж віддати честь прекрасному арештанському звичаєві, вірніше, людській арештантській солідарності (І. Багряний). віддава́ти (кла́сти, склада́ти) / відда́ти (скла́сти) (земни́й (низьки́й, поясни́й)) поклі́н (уклі́н) кому і без додатка. 1. Кланятися, поклонятися. Які чуття із мрій напівзабутих плачем вставали в синій далі гін, коли земний віддаючи поклін, вони торкались рук його закутих! (А. Малишко); Не молилася за мене, поклони не клала моя мати; а так собі мене повивала (Т. Шевченко); Пішли усі поклони Йому віддати — Волхви, царі і вбогі пастухи (Леся Українка); Побачивши гостя, матушка зразу ж здригнулася всередині і по-чернечи віддала поясний уклін (М. Стельмах); Вийшла дівчина на кін, глянувши привітно в залу, склала всім низький уклін (С. Воскрекасенко). 2. кому, чому. Виражати почуття глибокої поваги, пошани, схилятися перед ким-, чим-небудь. Народе! Я кладу земний уклін твоєму полю і твоєму дому! (М. Рильський); Кавказу вартовий, Казбеку, Тобі складаю я поклін (М. Зеров). відда́ти / віддава́ти Бо́гу (Бо́гові) ду́шу. Померти. Одпочивала (княжна), Та й Богу душу оддала (Т. Шевченко); Він (Ласун) усе хрипів у землянці своїй і ніяк не міг віддати Богові .. душу (В. Дрозд); — Ти б делікатніше, а то...— посутулився Насташевський, напевно, злякавшись, що в його кімнаті Батюта може віддати Богові душу (Є. Куртяк); Дивись в обід розгорілося (дитя), розпалилося, на горлянку жаліється, а на другий день і Богові душу віддає... (Панас Мирний). відда́ти ду́шу бога́м. “Була без тебе зла година, Трохи-трохи твоя дитина Не оддала душі богам” (І. Котляревський). відда́ти / віддава́ти життя́. 1. перев. за кого—що. Загинути, борючись за кого-, що-небудь, захищаючи когось, щось. (Деїфоб:) Наш Гектор міг життя віддати, жінку залишити, осиротити сина для рятунку або для честі Трої (Леся Українка); Готова за волю щохвилини життя віддати молоде (В. Сосюра); — Хто не охочий віддати своє життя за волю України, той нехай іде геть з нашого табору (А. Кащенко); Синам, що віддають життя за отчий дім, Що волю принесли крізь непроглядний дим, наш Київ Золоті розкрилює Ворота (М. Рильський). 2. кому, чому. Повністю присвятити себе кому-, чому-небудь. (Річард:) Я все життя віддав зрадливому, невдячному кумиру... (Леся Українка). відда́ти / віддава́ти (свій) дух. Померти. Зморений, кволий, тут можу і зовсім я дух свій віддати — Вітром-бо дуже різким повіває з ріки на світанку (Переклад Бориса Тена). відда́ти (покла́сти) / віддава́ти (поклада́ти) (свою́) ду́шу. 1. за кого—що, заради кого—чого. Пожертвувати собою чи бути готовим померти заради кого-, чого-небудь. — Стережись, Василино! Колись згадаєш мої слова. Я ж тебе люблю й ладен за тебе душу оддати (І. Нечуй-Левицький); — Жінка моя... Не думав я... ледащо... А проте — люблю її... душу свою віддав би за неї! (Панас Мирний); Заради подруги душу ладна віддати (Надія) (Я. Баш); Покохав Андрій Семена, як рідного брата, як батька, як неньку... Душу свою готов за нього покласти (М. Коцюбинський); (Хвора:) Ніхто не має більшої любові, Як той, хто душу поклада за друзів (Леся Українка). 2. кому, чому. Витратити всю силу, всю енергію. Почувши про підпільну групу, Володя щиро радів, ладен був віддати організації всю душу (В. Козаченко); — Трактористи душу віддають роботі (П. Автомонов). відда́ти се́рце і ду́шу. Сей змінив на домівку і шану і владу, відпла́чувати (віддава́ти) / відплати́ти (відда́ти) стори́цею. 1. кому. Дуже щедро віддячувати за добрі справи. Земля любить, щоб її доглядали, тоді й людям сторицею відплатить (І. Цюпа). 2. Жорстоко мстити за заподіяне зло. За смерть Ніни та її батька партизани відплатили сторицею (Д. Бедзик); І вороги — бездушні дітозгуби — на тебе (український народ) кинулись... Та не вбили вони тебе... Ти віддаси сторицею (П. Тичина). дава́ти (віддава́ти) / да́ти (відда́ти) чоло́м, уроч. 1. кому і без додатка. На знак пошани низько схиляти голову, вітаючи кого-небудь, дякуючи комусь і т. ін.; вклонятися. Старий батько Сидить коло хати, Та вчить внука маленького Чолом оддавати (Т. Шевченко); (Гиря:) На, Йване! Оддаю тобі свій завтрашній пай (хліба), бо сам уже давно на порціях живу. (Стоножка (чолом йому давши):) Спасибі вам!.. Спасибі!.. (М. Куліш); Входе (входить) в хату, роздивився.., Та й хазяйці дав чолом (І. Манжура). 2. перед ким—чим. Високо шанувати чиїсь заслуги, риси характеру і т. ін. — Громада наша, чолом даючи перед вашим (Макара Івановича) патріотизмом і заслугами, припоручила мені прохати вас поїхати депутатом на похорон і завезти вінок (М. Коцюбинський).... смотреть
-даю, -даєш, недок., віддати, -дам, -даси, док. 1) перех. Повертати назад узяте (позичене, дане, привласнене, належне). •• Віддавати (віддати) Богові ... смотреть
-даю, -даєш, недок. , віддати, -дам, -даси, док. 1》 перех. Повертати назад узяте (позичене, дане, привласнене, належне).Віддавати (віддати) Богові ... смотреть
недок. віддавати, док. віддати1) (повертати) to give back, to returnвіддавати борг — to pay a debt2) (присвячувати, жертвувати) to devote, to give upві... смотреть
Відда́ти, віддава́ти, перен. Передати, відтворити, зберегти первісний зміст. [Переводити з чужої мови] - тут треба добре вдумати ся в гадки чужого автора і віддати їх відповідними, якнайбільш підходячими зворотами своєї мови, а при тім дбати, щоби ті звороти не грішили против духа тієї мови, на яку переводищ (Корд., 1904, 9); П[анн]а Стрийска віддала субтельно весь романтичний запах „Калини", а п. Лукіянович передав всі змінчиві настрої і думки “Кавказа” з великим відчутєм і розумінєм (Б., 1907, 65, 3); Вже від самого початку повинно ся старати вщіплювати у молоденьких учеників більше зрозумінє твору, який віддають, і не класти виключної ваги на поправне виконане єго з технічної сторони (Б., 1907, 70, 3); При обрібці поодиноких слів ми старали ся німецьке слово віддати українським синонімом або й кількома синонімами і то на першім місці словами загально українськими, а далі і такими, які загально приняті в австрийській Україні, хоч меньше в закордонній, - або й навпаки, а в кінці - в разі конечної потреби - і словами, запозиченими з иньшихлітературних мов, міжнародними, щоб ними висловити абстрактні, наукові понятя, загалом понятя новійшого культурного житя, які і давнійше приняли ся вже і зжили ся з нашою літературною мовою і донині жиють-тривають (Кміц., 1912, X); “Товаришці на спомин ”, чудовий вірш, такий глибокий змістом, розумінням нашої незавидної рабської натури, а такий повний віри в нашу перемогу [...] Вірш цей віддав він сам, Лушпинський, найкращий наш декляматор (я думаю, що взагалі найкращий тоді в Чернівцях) - як завжди, незвичайно гарно (Сімович, 1938, 55)// пол. oddać - 1) віддати, 2) помістити, 3) передати, відтворити, oddać wiernie oryginał -точно відтворити оригінал.... смотреть
【未】1) (归) 还2) 给, 送给; 交给Віддавати в заставу 典当, 典质, 抵押3) 献给, 贡献, 献出Віддавати життя 为… 献出生命4) 让出, 让给, 让与5) 安置; 送入, 送交; 派任Віддавати до школи 送…上学6) 把…嫁给Ві... смотреть
несов. - віддавати, сов. - віддати 1) отдавать, отдать віддавати в заставу — отдавать, отдать в залог, закладывать, заложить, несов. и сов. разг. прозакладывать віддати життя (за кого, за що) — отдать [положить] жизнь (за кого, за что) віддавати під суд — отдавать под суд, передавать [подвергать] суду, преследовать по суду 2) (отказываться в чью-н. пользу) отдавать, отдать, уступать, уступить; предоставлять, предоставить (давать возможность пользоваться, распоряжаться чем-н.) 3) (отправлять куда-н. для обучения, службы и т.п.) отдавать, отдать, помещать, поместить, разг. определять, определить 4) (за кого и без доп.) отдавать, отдать [выдавать, выдать] (замуж) 5) (изображать, сообщать какими-н. средствами) передавать, передать, выражать, выразить 6) (должное, честь и т.п.) отдавать, отдать, оказывать, оказать, торж. воздавать, воздать 7) (только несов.: пахнуть и перен.) разг. отдавать віддати поклін — отдать [отвесить] поклон віддавати чолом (кому) — разг. приветствовать (кого), бить челом (кому)... смотреть
(борг) повертати; (добром) віддячувати, відплачувати; (листи) давати, передавати, доручати; (життя) жертвувати; (в науку) посилати, призначати; (заміж) видавати; (ціну) платити; (риси) відтворювати; (пусткою) відгонити, нагадувати що; (світло) відсвічувати, (звук) відлунювати; (якір) МОР. відв'язувати, попускати, послабляти; (- мороз) слабнути.... смотреть
[widdawaty]дієсл.oddawać
Аддавацьаддацьдавацьдацьпатыхаць
(давати назад взяте) повертати, вертати, (при пострілі з вогнепальної зброї) відбивати, відштовхувати.
див. пахнути; розплачуватися
Віддава́ти, віддаю́, віддає́ш
аддавацьаддацьдавацьдацьпатыхаць
віддава́ти дієслово недоконаного виду
Give
-даю, -даєш oddawać
техн.; физ. отдавать
მიცემა
impawn
obligate (v.); charge (v.); pawn (v.); encumber (v.); transfer as security (v.); assign as security (v.); pledge (v.).
take the poll, cast a vote
одружувати
(дитину) foster out, foster
farm out, farm
deliver an order, order
(комусь) do justice
(справу до нижчого суду або справу, що надійшла від нього до апеляційного суду) order a retrial
[widdawaty perewahu]1) faworyzować2) woleć
choose, give preference, prefer
put upon trial, bring before the court, bring into court, commit to appear before the court, commit to court, hold for court, send to trial
bring to justice
Усвідомлювати
Усвідомлювати
отдавать швартовы